Подорослішав Андрій рано – йому було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, тож Шкілю - підлітку довелося ставати цілком самостійною людиною. В цей час він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено – приміром, знайомитися з віршами “небажаного” в рамках шкільного курсу російської літератури Єсєніна. В цей же час він захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде дзюдо. Іще одна пристрасть юного Шкіля – кіно. “Львівські кінотеатри були моєю Меккою”, – зізнається він.

У 1981 році Шкіль закінчив львівську середню школу №1. З 1981-го по 1989-ий був студентом Львівського медичного інституту. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно не вистачало, тож протягом 1983-1984 років він працює вантажником готової продукції виробничого об`єднання “Прогрес”. Наступна сторінка в біографії – здобуття другої вищої освіти, журналістської, у Львівському державному університеті ім. І.Я. Франка , одруження у 1992 році з Зоряною Гарбар.

Рік 1991-ий: здобуття Україною незалежності – момент істини, що торкнувся долі кожного, і долі Шкіля зокрема. 19 серпня 1991-го – в день, коли у Москві розпочався путч – Шкіль разом з однодумцями малює у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських танків. Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народиться УНСО – Українська народна самооборона.

Втім, ще й до 1991-го Андрій Шкіль втягується у вир політичного життя. Він бере активну участь у творенні Спілки націоналістичної української молоді (СНУМ), яка потім переросте в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а ще згодом – в Українську національну асамблею (УНА). Розповідь про десять з лишком років, відданих Шкілем УНА-УНСО, могла б вилитись у цілу епопею. “Я з гордістю пригадую ті часи, коли, запалені жагою творіння, ми без жодної підтримки, під шквальним вогнем обхаювання ішли впевнено до легенди – яскравої і викличної”, – напише він.

З УНА-УНСО Андрій Шкіль пройшов усе, що судилось пережити цій “яскравій і викличній легенді” – включно з війною у Придністров`ї, звідки Шкіль повернувся з медаллю “За оборону Придністров`я” (майже за десять років по тому її вилучить у нього під час обшуку СБУ). У той же час початок 90-х років був для нього надзвичайно плідним як для журналіста. У 1991-1995 роках він видає газету “Голос нації”, де працює головним редактором, пізніше очолює економічно-політичний журнал. З 1999-го року Андрій Шкіль – офіційно обраний лідер УНА-УНСО.

Після відомих всій Україні подій 9 березня 2001 року Шкіль потрапляє за грати. За звинуваченням “в організації масових безпорядків” (саме так СБУ, в чиєму провадженні знаходилась справа, охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев`ять місяців одиночного ув`язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук`янівському СІЗО.

Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Шкіля піддають тортурам – за грати він потрапляє вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, Шкіль разом з іншими обвинуваченими розпочинає голодування. Без їжі йому вдається протриматись 39 діб, однак цей протест мало не стає для нього останнім – у стані коми Шкіль потрапляє до тюремного шпиталю.

31 березня 2002 року за політв`язня Андрія Шкіля віддають голоси 34150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжується ще й його значним відривом від суперників – представників партії “За Єдину Україну!” та “Нашої України”. Тим часом владу в УНА-УНСО перебирають спеціально заангажовані для цієї місії особи, що призводить до її розколу на багато дрібних відгалужень, а відтак – до повного руйнування. Шкіль-парламентарій входить у 2002-му до опозиційної фракції Блоку Юлії Тимошенко, а через два роки стає членом партії “Батьківщина” і обирається до складу її політради.

На виборах-2006 Андрій Шкіль займає тринадцяту позицію у виборчому списку БЮТ і вдруге стає народним депутатом України. Нині він – заступник голови парламентського комітету у закордонних справах. Нагороджений Орденом Ярослава Мудрого III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, «Знаком пошани» Міністерства оборони України, Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» у номінації «Лицар національної ідеї» та є Президентом міжнародної громадської організації "Фонд україно-європейських ініціатив".

Володіє польською, російською та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.